Θεοδώρο(υ) βο̣η̣θ(οῦ) ἐπιμελητ(οῦ) σ̣τ̣ο̣ι̣χεῖ → Θεοδώρου ἐπιμελ(ητοῦ) † Paraphe, H. Harrauer, P.J. Sijpesteijn, Tyche 3 (1988), S. 115-116.